Парцеляновий ренесанс

Знищення (іноді свідоме та безжальне) центрів виробництва українського
фарфору та фаянсу начебто не надає добрих перспектив на майбутнє. Утім
зворотною стороною медалі постає мистецька складова теми декоративного
розпису та оздоблення. І саме в цьому, на мою думку, криється можливість
для відродження славної сторінки вітчизняної порцеляни, те, що можна
називати «Порцеляновим ренесансом».
Серед українських митців є ті, хто обирає своїм «полотном» порцелянові
вироби, що звісно має свої технологічні та художні (об’ємні, фактурні)
особливості і призводить до експериментів на межі станковізму і
декоративізму. Найцікавіше, і для глядача, і для фахівця, знаходити ось цей
перехід або тонку грань між традицією і новаторством. Відомі майстри,
роботи яких представлені на виставці, дозволяють нам зробити «мандрівку»
порцеляновими «сторінками».
Ця «мандрівка» починається з Олени Скицюк та Олени Кулик –
відповідно, доньки та онуки легендарної української художниці Марфи
Тимченко. Вони продовжують традиції вже всесвітньо відомого
петриківського розпису, тому важливо пам’ятати, що його слава завдячує
таким майстрам як Марфа Тимченко і її творчі спадкоємці. Цікаво, що разом
з традиційними підходами, у творчості наймолодшої представниці династії,
Олени, дослідники вбачають елементи, наближені до прийомів комп’ютерної
графіки.
Одеська художниця Олена Жернова та львівський майстер Олександр
Опарій представляють вдалі спроби пост-традиційного переосмислення
порцелянових розписів. На думку Олени Жернової у цьому переосмисленні
важливу роль відіграють «поєднання внутрішнього особистісного імпульсу
та глибини культурного рівня митця». Так саме і творчість Олександра
Опарія є прикладом переосмислення традиції «петриківки» у просторі
авторського художнього бачення. Не нищачи саму природу петриківської
естетики, він намагається бути сучасним в просторі традиційних мотивів та
символів.
Георгій Антоненко репрезентує напрямок авангардних пошуків у
мистецтві порцеляни. У роботах художника можна знайти і традиційні
розписи у стилістиці петриківки або художнього декору 1950-х, і твори у
власній авторській стилістиці з абстрактними, безпредметними сюжетами.
Нарешті, своєрідною родзинкою виставки стали
порцелянові…наперстки, це маленьке чудо з великою історією, у тому числі
українською.
Валерій Завершинський
Голова асоціації дослідників фарфору та фаянсу,
Куратор проекту «Порцеляновий ренесанс»